Городище березнівське, 01.09.2012

Знову ми рибалили в цьому гарному краї. Якщо коротко написати про мою рибалку, то це був день розтрачених можливостей.

Виїхали ми в п’ятницю, пізно увечері. Я чекав вдома на Сергія до 21:30. То ж прибули ми на місце вже без чогось одинадцять. Як їхали туди, то в селі Городище повернули вліво трохи раніше ніж потрібно, і заїхали аж на якусь ферму. Там мій напарник трохи пошкодив собі глушника в машині, не дуже приємно. А як їхали через ліс по польовій дорозі то я вже добряче наслухався від Сергія про Полісся й стан доріг.

Прибули на місце, нас зустрів охоронець зі словами, що останніми днями кльову чомусь немає, того що був раніше. Відразу розприділив нас на ставку. Мені дістався пірс №7, а Сергію №4. А на пірсі №3 сидів вже мій колега по минулій роботі Саша Гордійчук. Він приїхав сюди окремо десь о сьомій тридцять вечора і вже встиг злапати трохи карасів.
Що вразило мене, так це сяяння місяця. Цей природний супутник Землі цієї ночі був настільки великим, білим і яскравим, що можна було взагалі не користуватись ліхтарем! Я насаджував опариші на гачок під шкірку просто серед ночі. До речі, мої колеги в Рівному в цей вечір поїхали за місто дивитись в телескоп на зорі. Так от через цей місяць їм це не вдалось — настільки сильний був блиск. Взагалі це була біла ніч майже.

Я обрав собі дві головні точки лову: прямо переді мною на відстані в метрів 50, і правіше на дві години метрів в 35 неподалік від комишів з цікавим характером дну, який тут переходив з мулистого в піщаний. Також попід комишик прямо біля пірсу я закинув вудку на манку. На дальній дистанції ловив флет кормушкою Preston в 45 грам, але не методним монтажем, а класичним повідком 0.16 в 18 см. Прикормка FishDream Carp XXL. Наживка — опариші.
Другою донною вудкою був пікер, кормушка 20 грам від Browning, корм Trapper Lin-Karas. Повідок 0.14 SMART SLR довжиною 15 см. Наживка — опариші.

Через годинку після закормлювання почала покльовувати рибка на ближній дистанції. Це були карасики. Також бачив клювання і на вудку, але всі рази прогавив. Пару разів вночі через свою лінь вже готовеньких знятих карасів з гачка я кидав у воду, замість садку — промахувався.

Мій знайомий Саша, що був на самому початку ставка вже встиг скупатись вночі. У нього відбулась раптова покльовка на вудку з наживкою бутербродом черв’як+опариш. Вудка стрімко зірвалась з підставки попливла у воду. То Сашко був змушений пливти (з підсаком 🙂 ) за нею. Взявши до рук вудилище, він відчув, що риба була ще там. То виявився білий амур пристойного розміру. Але вийнятий сам вночі її на берег Саша так і не зміг. Ну зате покупався в білу ніч 🙂

У Сергія була лише одна якась покльовка, безрезультатна.
Я після роботи був якийсь замучений, і хоча всю ніч в принципі я міг би і ловити рибку, але заліз у свій НАТО-вський спальний мішок і майже відразу вирубився.

Хоча будильник я ставив і на ранішню годину, але прокинуся я значно пізніше, вже було геть світло, але сонце ще було за обрієм. Чомусь ранок виявився дуже холодним. Я навіть нап’ялив на себе додаткову кофту та й зимового бушлата з шапкою.
Пікер як і слід було очікувати був заволочений в комиші і там успішно обірваний. Добре, що хоч англійська кормушка вціліла. Також одна вудки була заволочена майже під пірс. Я відразу все переоснастив і позакидав. Але кльову не було. Тому я ще закинув дві донні вудки на пінопласт, з новою прикормкою варене пшлоно + перемелені соняшникові посмажені зернята + манка. На таку принаду трохи пізніше пару карасів і клюнули.

Риба цього ранку клювала дуже рідко і нехотя. А ще такий дурень хотів пофотографувати особливо красивих екземплярів, і через це мінімум два карасі я згубив на пірсі. Вони падали у воду. На відміну від мене Сашко на своєму місці рибку тягав якось частіше, і йому навіть взадився один карп, якого він своєю тендітною снастю так і не витягнув. Пізніше він мені сказав, що тут обов’язково потрібен помічник з підсаком, бо одному якось тяжко.

Сергій закинув поплавцеву вудку взагалі і продовжував рибалку майже суто на фідери. Клювало у нього посередньо, але вірняково.

Я ж якось легковажно поставився цього дня до процесу виважування і через оцю мою лінь декілька карасів просто сходили у воді під самим берегом. І якщо вночі краще клювало на ближній донці, то зранку ситуація кардинально змінилась і однозначно більше покльовок було з дальної точки. А на вудку кльову взагалі не було. Не спасала навіть перевірена на цьому ставку безвідмовна наживка манка-бовтушка.

Сонечко по-трохи почало підніматися вверх з-за хвойного лісу. Саша якраз почав збиратись додому, як я до нього підійшов. Поки він прямо тут на водоймі чистив рибу у нього відбулось клювання на одну з донних вудок. Він сказав мені, щоб тягнув саме я. Я взяв до рук вудилище і почав тягнути. Фрикціон почав підпискувати! На тому кінці виявилось доволі непогане. Але те чудо почало сильно водити снасть і врешті-решт зійшло 🙁 Мені так було незручно перед моїм колегою, але він поставився до того позитивно. Сказав, що у нього вже й так зійшло два карпи, плюс нічний амур. Так що він не звертає вже на те особливої уваги. Він мені також сказав, щоб я сідав на його місце, бо тут начебто клює трохи краще. Я собі помізкував та й так і зробив.

Десь в час дня я почав переносити всі свої речі на Сашине місце. Сам ставок дуже різний, і кожне місце суттєво відрізняється одне від іншого, це вам не правильної форми прямокутний акваріум з рибою, тут все складніше. Якраз пірс номер 3 стоїть в дужу цікавому місці: зліва мілководдя оточено комишем як підковою. Там де в підкови є вхід, тобто над водою немає комишів, там під водою залишились підводні зрізані рослини. Прямо перед пірсом відкрита ділянка води, яка попереду через метрів 30 трохи підрізається камишем оцієї підкови. Трохи правіше попереду стоїть острів комишу, метрів за 50-60. Утворюється така собі протока шириною метрів в 10 між “підковою” та “островом”. Ну і справа від пірсу густі зарослі комишу, що йдуть стіною вперед на метрів 13. Можна ловити на мілководді вудками, можна кидати в той дуже цікавий прохід між комишами, а можна закидати взагалі снасть під острів, правда треба далеко жбурляти. Ну і звичайно можна класично ловити попід правою стіною комишів вудкою на глибині. Ще один бували рибалка мені сказав, що прямо за тим проходом мул змінюється на пісок. Місце дуже цікаве! Ось воно:

Прикормка у Сашка була FishDream “Універсал”. Тому я на методну кормушку став застосовувати саме її. Плюс закинув ще дві донні вудки з пружинами і кількома гачками, туди теж пакував цю прикормку. Ну і десь через півгодинки після всіх моїх приготувань почалась вистава. Або краще мабуть сказати цирк 🙂

Риба у мене покльовувала, але я ніяк не міг транспортувати її в садок. Спочатку я знову захотів сфотографувати великого карася, але той карколомним кульбідом втік у воду. Потім я ще разок промахнувся і не попав в садок (діаметр діри якого становить півметра). Ще пару риб рвали мені повідка! Та що ж це таке! В деякий момент часу я вже перестав розстроюватись і просто почав приймати це як належне. Ось відбулась чергова покльовка на спутнік, вудку аж видерло з підставки. Поки я зумів дотягнути рибину до підсака, то та рибина зуміла зачепити інших повідок за корневище зрізаного комишу! Рибка благополучно собі втікла, а я змушений був лізти у воду. Вкотре переконуюсь: ловити потрібно лише на один гачок!

Після цих всіх невдач з донної ловлею, я переключився на ловлю поплавцевою вудкою. Спокійно собі закинув поплавка справа в місце, де закінчується стіна комишів. Підкинув дві кульки прикормки Trapper розміром з курячі яйця. Не минуло й 10-ти хвилин, як поплавок стрімко повело вперед, на плесо. І вудку геть потягло за собою! Вудки впала з пірсу і попливла вперед. Я відразу кинувся у воду, та було вже пізно. Обірваний поводок 0.20! Нічому я вже не дивувався. А взагалі, це прикольно покупатись в жаркий осінній день та потім погрітись на сонечку. Я вже в цей момент почав розуміти, чому Саша зібрався ще до обіду. Мабуть його дістали вже ці сходи риби.

Після цієї невдачі я пішов на берег, щоб там спокійно прив’язати новий повідок на вудку. У мене там в рюкзаку була поводочниця з запасними. І ось я тільки почав діставати її з глибокої кишені, як бачу, що одну донку просто розвертає у воду і тащить туди! Але вона добре вже закріплена за пірс, тому її просто сильно хитає. Я біжу до вудки, беру її в руки, але нічого не відчуваю. Та що ж таке. Дістаю а там обірваний повідок з плетеного шнура (!). Плююсь, згадую, коли це в мене ще було стільки невдач, але щось нічого подібного не згадується. Спокійно, як можу, переналаштовую цю вудочку і сідаю на стілець. І тут покльовка на поплавок. Дуже впевнено риба веде в камиші. Я веду проти. Фрикціон екусімки підспівує, але я все-таки по-троху перемагаю. Бачу вже, що це дзеркальний коропчок, він всплив на поверхню, але від комишу не відходить — все пнеться туди. Ось раптово відчуваю що супротиву нема, що таке? А це риба раптово попливла в протилежну до цього моменту сторону, і що робить: випригує з води через очеретину як стрибун у висоту! Це треба було бачити, заплутує таким чином мою снасть, зривається і тікає. Ну як це все пережити простому рибалці-любителю? 🙂

Я взяв фотік свій і пішов понад берегом і знімав все на відео

У мене ще риба клювала на цьому місці, але я зміг дістати лише невеличких карасиків, трохи більших ладоні. Все інше умудрялось за щось заплутатись, відразу втікати в комиш (навіть за ту “підкову тікало” на відстані метрів 40 від мене), або зриватись. І що цікаво, пробував закидати снасті в більш чисті місця — аби хоч би щось клюнуло! Нічогісінько! Покльовки лише біля комишів і в “крепких” місцях.

У Сергія рибалка відбувалась значно спокійніше, покльовок було менше, але результативність, як завжди у нього, майже 100%. Він ще розговорився з якимось рибалкою, що вже намітив сісти на його місце після нашого від’їзду. Так от, той сказав, що ловив тут цілий липень-серпень. Улови сягали і по 20 кілограмів на людину за день! Були дні що йшов лише один карп (максимальна вага 1,5 кг), або один карась ставав на прикормку. Але частіше ловилось все в різнобій. Закидав він завжди снасті ось під той от острів з комишів, недокидаючи метрів 5-8. Також попадались йому і 350-грамові линки.

Ось така от вийшла у нас рибалка. Добре, що день був дуже погожий та приємний. А те, що і більшість риби на зміг забрати додому, то це мабуть і добре. Скільки вона ще щастя принесе іншим рибалкам, а? 😉