Городище березнівське, 22-23.08.2012

Місце риболовлі: Городище, березнівське

Початок риболовлі: серп. 22, 2012 22:30

Кінець риболовлі: серп. 23, 2012 11:30

Тип риболовлі: Поплавок, Фідер

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Карась сріблястий27.0003Опариш, манка
Короп0.2001











Компаньйони: Ярослав Грабар.
Погода: дуже тепла, але вітряна ясна ніч. Зранку повний штиль, температура +27, тиск 747 мм.рт.ст., потім почав дути західний вітер.
Рівень води: мабуть в нормі.
Час ловлі: з 22:30 середи до 11:30 четвера (чи то четвергу?).
Місце: третій пірс затоки.
Зловлено: десь 3 кілограми карасів, орієнтовно до 30 штук, і одного коропчика дзеркального грам на 200.
Наживка: опариші на фідері, манка на вудку. Всі інші насадки риба проігнорувала.
Прикормка: тут треба розписато детальніше. Значить так, одну точку попід комишами я закормив прикормкою власного виробництва з додаванням фірмової прикормки фішдрім лящ спорт + перловка. Також кинув в цю точку вареного гороху, кукурудзи. Іншу точку під вудку я закормив фіормовою прикормкою Lin-Karas від Trapper, також в цю точку кинув три пригорошні творогу. Для фідеру застосовував першу прикормку, а для пікеру другу.
Снасті: фідер, пікер, спутніки, вудки.

Випала нам нагода порибалити ще в одному мольовничому місці на Поліссі — ставок біля села Городище Березнівського району.

Вирватись з роботи раніше восьмої двадцять ніяк не вийшло, у Славіка була складна нарада на якій його “ощасливили” завданням програмувати новою мовою. Їхали ми на це місце вперше, тому трохи блукали, пропускали потрібні повороти, даремно прибували користуватись GPS. Ну яке GPS на Поліссі? 🙂 Але у нас був телефон на ставочок, то ж нам здорово допомогли з дорогою. Вже по дорозі назад на Рівне ми сміялись, як це ми мошли блукати в трьох соснах 🙂

Приїхали ми вже в абсолютній темноті, десь о десятій. Зайняли найближчі два пірси і почали закормлювати місця і розмотувати снасті. В цей час сусіди активно щось тягали, бо дзвіночки у них постійно брякали.
У Славіка був невеличкий казус — сіли батарейки в його фонарику і запасних не було. Я вручив йому свій бекапний ліхтарик з ручним приводом. Цілу ніч я з точністю до двух метрах знав, де зараз перебуває мій напарник по харектерному звуку крячки, який відтворює той механічний ліхтар 😡

Понаставлювавши світлячків, нарешті повністю все закінчивши з прикормлюваннями і фідерами (на одному я вцепив горох на волосі), ми почали ловити рибу. Але на відміну від сусідів вона не ловилась зовсім. Лише я впіймав одного карася на пікер. Спокусився опаришем. Вирішили ми розговітись з Славком. Тож пішли в нічний ліс по дрова, романтика 🙂 Розпалили багаття (як завжди без бумаги і сірників), понакидували колод і почекали на жар. Спекли бульбу і м’ясце (власного маринування). Їсти вночі біля вогнища — як це щастя? Вам не передати!

Можливо у нас там ще щось і клювало, я вже точно й не напишу. Але точно запам’яталось, що було дуже тепло, я навіть на футболку нічого не вдягав. Спав я прямо на пірсі попередньо зайнвшись найдревнішим дослідженням — спогляданням на зорі. Тут посеред лісу в абсолютній темноті їх було не те, що багато. А дійсно багато. Так і заснув.

Прокинувся ще вдосвіта сонця, і відразу все перезакинув. Один поплавок, який був закинутий на місце з творогом завело в комиші під берегом. Довелось скупатись 🙂 Як і очікувалось рибка давно попливла кудись. Вночі ми говорили з іншими рибалками, вони нам сказали, що ловлять на манку. Тож я поставив саме цю насадку на вудку, де не було прикормлено сиром.

Десь з п’ятої почало в’яленько покльовувати на вудку. Я впіймав одного чи двох карасів.
Я сходив до мого таємничого сусіда зліва, який цілу ніч щось там робив з бубенчиками 🙂 Як виявилось кльов у нього був набагато кращий, ніж у мене. Він сидів на самому першому пірсі на цьому ставку, фактично лівіше нього починалась вже стіна з комишів. Ось він туди й кидав поплавчанки, а донні вудки вперед до інших комишів. Чоловік цей виявився вкрай привітним, позитивним і відкритись. Вручив мені своєї манки жовтого кольору, прикормки власного виробництва (мелені соняшникові зернята, пшоно і ще якась крупа).

Після того як я підкинув його прикормки, і перемикнувся повністю на манку у мене теж почало активно брати. Карась попадався доволі заліковий, грам 150, зрідка 200. Потім почав прокльовуватись пікер, наживка опариші і прикормка траперовська. Клювало, але як!! Кінчик легенько вигинало у воду, та так плавно, що дзвіночки взагалі не видавали жодного звуку. Йолки-палки, мабуть воно і раніше клювало, а я просто не звертав так пристально своєї уваги. Все сподівався, що почую брязкання.А в сьомій годині ранку хтось взяв і вимкнув кльов на вудках взагалі!

На вудки кльову взагалі не було.. Ну можливо я там впіймав одну чи дві рибинки. З сьомої ранку і аж до кінця рибалки майже все було виловлено мною на донки. Другий фідер, на якому стояв волос з горохом я вийняв з води. Замінив карповий повідок на карасьовий, наживив опариші і вперед. Прикормкою користувався тією ж — власного виробництва + лящ бетаін спорт + перловка. Кормушка престоновський флет на 45 грам. Клювало точно так само, як і на траперівську прикормку, що була на пікері. Тому явної переваги однієї прикормки над іншою я не виявив.

У Славіка все було геть сумно, він за цілий день впіймав лише 4 карасі на манку під комишами 🙁

Я ще закинув два спутніки зранечку, які мертво простояли до кінця рибалки. Жодна рибка мастиркою так і не зацікавилась абсолютно! Нонсес. Якщо так добре бере на манку, то чому ж не клювало на мастирку?

Об 11:14 у мене відбулась найсерйозніша покльовка на фідер: ні з того, ні з сього фідер просто полетів кулею у воду, збивши на свою шляху пікера і вигнувши підставку, що стирчала у воді! Я взяв його в руки, але вже там нічого не було. Повідок 0.17 розірвано. Це притому, що я навмисно розслабляю фрикціон після кожного закиду. Сусід Саша сказав, що це був тутешній амур, який ось так і клює на донки. Ех!

Кльов на фідери був, але покльовки були один раз в 15 хвилин, і чим більше припікало сонечко, тим тривалішим ставала ця пауза. Карась клює тут на фідер теж своєрідно, або ж це день був такий слабокльовний: спочатку подьоргає трішечки, покачає вершинку. Пауза 1-2 хвилини. Знову посмикає. Знову пауза. І тут раз — впевнена плавна потяжка до води, або розпрямляє кінчика. І вірно вже сидить на гачку після підсічки. А якщо не підсікати, то все, пиши-пропало. Сам не засікається.

Взагалі ми попали на такий день, що риба клювала слабесенько, чого вартий лише результат Ярослава. І сусід Саша підтвердив, що в інші днів брав і 10-12 кілограм! І попадались крупні амури. А сьогодні геть слабенько, як для цієї водойми. Ось Саша з уловом:

Я ще походив, пофоткав всю водойму. Зустрів місцевого рибалку-профі, який тут днює і ночує, має своє місце прикормлене, то ловить дуже добре завжди. Ставок цей дуж різноманітний і заслуговує на окрему статтю 🙂


Коментарі