озеро Радожичі
Діаметром озеро Радожичі приблизно 1 км . Максимальна глибина 16,5 метрів, середня глибина 4 м. Походження озера - льодовикове.
Знайшов таку версію походження назви села Гірники:
"На місці села було дуже велике болото, поміж цих боліт були великі піщані пагорби, Люди жили на тих гірках по 5-6 хат. Часом, від гірки до гірки треба було пливсти човном серед болота. "
Гідрологічний заповідник «Озеро Радожичі» займає площу 109,7 гектара. Цінний природний комплекс складається з озера Радожичі площею 89 гектара з прибережною смугою шириною 100 метрів, яка оточена загалом сосновим лісом. Територія є місцем розмноження водоплавних (лебеді, качки, лиски) та навколоводних птахів (кулики) та різних цінних видів риб.
По риболовлі місцеві контролюють, ніяких сітей або будеш покалічений, і взагалі крім вудки нічим не можна ловити. Також тимчасово не можна на човні тому, що це озеро зарибнене місцевим населенням, хоча там своєї риби багато.
Багато соснового лісу на узбережжі, приємні пляжі, лагідна чиста вода .Влітку на піщаному пляжі у вихідні та святкові дні завжди людно. Як правило, відпочивають на Радожичі мешканці та гості райцентру. Озеро частково оточене сосновим лісом. Рекреаційна цінність озера - воно придатне для відпочинку, спортивного і промислового вилову риби.
Припускаю, що назва озера Радожич може бути пов`язана з слов`янським божеством Радогостом.
Адже в давнину наші пращури вважали озера, джерела та болота святинями, нерідко на берегах озера стояли капища-святилища та священні дубові гаї. В нас на Волині є чимало озер з назвою Святе, Біле , Чорне - відгомін давніх епох. А неподалік озера Радожичі є озеро Стрибуж (Стрибог – бог вітрів).
І таки дійсно, покопавшись в деякій літературі, віднайшов, що топонім "Радожич" походить від імені Радогост. Отже, вірогідно, що моє припущення вірне. Можливо , на березі озера існувало капище-святилище чи святий гай-божелісся.
Про давньослов`янське місто Радогощ згадуэ літописець Тутмар Мерзебурзький:
«…Є в землях ратарів місто у вигляді трикутника із трьома брамами і називається воно Радогощ. А навкруги глухий ліс, куди не ступала людська нога, бо він священний. Двоє воріт того міста відчинені для всіх, треті найменші і знаходяться із східної сторони, від них іде стежка до моторошного озера, що знаходиться трохи далі. В місті крім святині нема нічого, вона майстерно складена із дерева на фундаменті із рогів різних тварин. ЇЇ стіни зовні прикрашають зображення різних богів і богинь. В середині стоять різблені в ручну ідоли в обадунках, що надає їх дуже грізного вигляду, біля кожного зазначене його ім'я. Найшанованішим серед усіх є Сварожич, йому поклоняються всі погани. Там знаходяться знамена, які виносяться тільки у випадку військових дій і лише пішими воїнами. За порядком слідкують старці-віщуни ».
