Популярне місце відпочинку серед рівненчан. Колись тут були непролазні болота і заплави річки Устя. Але все висушили та окультурили. Залишилась лише оце блюдце води, на якому живуть лебеді(звідси назва), качки та інші водоплаваючі тварюки, яких так люблять годувати з рук мамашки зі своїми діточками.
По берегу завжди розкидані пенсіонери з поплавчанками і чекушечками. Тікають сюди від сварливих жінок і невдалого життя. Також можна зустріти чоловіків, які виходять сюди просто в обідню пору посидіти з вудочкою, щоб не сохнути на офісі.
Автор цього допису й сам вперше в житті пішов на риболовлю саме до Лебединки зі своїм татом в далекому 1989 році. Тоді ще тут лебеді були гарнішими, вода чистою, а карасі розміром з батон.
З риби тут виживає лише карась, розміром на долоньку. Чомусь найкраще клює лише на хліб.
Лебединка мала 4 метри глибини тоді коли її викопали, розповідав один старожил, зараз напевно посередині не більше двох метрів, дуже багато мулу, біля "полукруга" - мілкіше з правої сторони десь приблизно 1 метр, а також там де раніше лежала груда каміння. На відстані забросу 4 метрової поплавчанки 1,5- 2,5 метри в залежності від місця.
Ось це місце періоду глибокого застою в СРСР, тоді ще звалось як парк "Комсомольський"(покадрова перезйомка з 8мм кінострічки, 1980 р.): http://www.youtube.com/watch?v=AhBWg3fhif4