Басейн в Володимирці
Двоповерховий будинок у районі парку – власність пана Красицького Фердинанда, його резиденція. Було у нього велике господарство, за яким доглядали знедолені селяни. А керував усіма управитель. Пан був дуже вередливий, не жалів людей і за найменшу провину піддавав страшним покаранням. Були у нього наймити, які прислужували у покоях. Серед них виділялася миловидна і щира душею жінка, яка мала багато дітей. Діти голодували. Одного разу вдова взяла шматок хліба, щоб погодувати. Її панові виказали. Пан наказав жінку покарати. Знаючи його жорстокість,вдова вирішила тікати. Дорога втечі- було болото, через яке погоня не змогла б наздогнати жінку. От і побігла вона болотом, все глибше потопаючи в ньому. Там і засмоктала її драглиста трясовина. Після цього ходили чутки, що рано-вранці жінка з‘являлася на болоті, ходила по ньому і гірко плакала. Довідавшись про це, пан наказав осушити болото. Довго працювали на ньому двірські робітники і наймані селяни, але осушити всього не змогли. Не підняли того місця, де втопилась вдова, і яке залишилось з кількома берізками і кущами – свідками тих далеких подій. А за радянських часів за рішенням місцевої влади воно було окультурено: поглиблено дно, розширено площу. І служить тепер басейн місцем відпочинку жителям Володимирця.
Записано від І.К. Вороб'я, краєзнавця, 1929 р. н.
Часоряд
Сьогодні провели останнє зариблення басейну з нашої ініціативи. Отож звітую: 300кг дрібного карася, карася який гарно розмножується, якщо йому дати можливість розмножуватись. На цьому все. Ми з Анатолій Мороченець більше НІЧОГО не робимо. Ми дуже розчарувались в дикунах Володимирця і ближніх сіл. З нами сварились, нам погрожували, нас ігнорували, і все заради того, щоб з'їсти рибу на халяву. Бридко. Ховали, лізли в нерест, заганяли на точку, тягли на сковородку коропці розміром з долоню. Приводили дітей, щоб закинути більше вудок. Соромно за Володимирець. Щодня протягом сезону, всі бачили біля басейну одні і ті ж самі пики, машини і паросольки. Люди скільки вам треба??? Як дикуни пакували морозилки. Потім коли не влазило то родичів, сусідів. Невже настільки голодні??? То кажіть, ми допоможемо, ми навчились робити щось безкорисно для суспільства. Відтепер все, жеріть хоч задавіться, але це не на довго, бо ви не заспокоїтесь поки все не витовчете. І ще ж бидло-худоба примудряється сітку туди пхати. Якщо ще є в когось клепка, то почекають до кінця нересту. Але то справа кожного.
Дякуючи нашим військовим, а також Анатолій Мороченець і кільком небайдужим рибакам, в "басейн" знову потрапив зарибок. Лишилось вберегти від тих голодних які забивають рибою морозилки. Але ж вони зараз будуть зайняті десятками жерлиць на кожному сантиметрі ставка)))
