Харіус

Рід риб родини лососевих. Довжина тіла зазвичай 25-35 см, маса близько 450 г; деякі харіуси при довжині близько 50 см важать до 1,4 кг. Для харіуса характерний великий спинний плавець, що має понад 17 променів. Відомо 5 видів, в предгірних річках, рідше в озерах помірного і холодного поясів північної півкулі. У СРСР налічувалось 4 види харіусів: звичайний, косогольский, монгольський і сибірський; останній включає 4 підвиди — байкальський, амурський, камчатський і північноамериканський. Харчуються харіуси безхребетними (головним чином водними личинками комах) і дрібною рибою; на місцях нересту лососів можуть шкодити, поїдаючи їх ікру і памолодь. Нерестяться навесні, самиці викидають на кам'янисті ґрунти від 3 до 10 тис. ікринок. Харіуси є об'єктами місцевого промислу і штучного розведення.

Харіус живе в річках гірського типу з чистою і холодною водою, а також оліготрофних озерах, на висотах до 2000–2300 м над рівнем моря. Їжею слугують організми зообентосу: личинки волохокрильців, веснянок, одноденок, хірономід, їх імаго, а в теплу пору року різноманітні повітряні комахи. Деякі види харіусів можуть споживати інших риб, а дуже великі особини навіть дрібних гризунів.

Харіус ловиться переважно на мушку, на поплавкову снасть з наживкою (як правило на хробаків). Відома також риболовля харіуса спінінгом на блешню. Ця риба занесена в Червноу Книгу України.