Буфало

В даній статті ми спробуємо дати відповіді на запитання: Де ловити буфало? На що клює буфало? Як спіймати буфало? Що це взагалі за риба така? Які бувають буфало?

Назва: у народі часто називають гібридом, оскільки риба дуже схожа одночасно й на коропа й на золотого карася.
лат. Ictiobus cyprinellus – буфало великоротий.
англ. Ictiobus

Чисельність і причини її зміни: Середній розмір дорослої особини в Україні дорослого буфало становить орієнтовно 30-35 см і вага десь до двох кілограм. На Ахтубі траплялись випадки піймання екземплярів вагою в шість кілограм. При цьому на своїй батьківщині, в басейні Міссісіпі Великоротий Буфало може досягати ваги більше 30 кілограм при довжині 1,2 метра.

Людьми ця риба розселена по багатьом водоймам як об'єкт риборозведення, ставкового рибництва. До нас завезений з Північної Америки у 70-х роках ХХ століття. 
Культивуються три види буфало - великоротий, малоротий, чорний.

Види:
Великоротий Буфало – риба родини чукучанових (Catostomidae).

Теплолюбива риба. Гарно пристосований для життя у каламутній воді. Віддає перевагу неглибоким (до 5м) ділянкам водойм з уповільненою течією або стоячою водою. Влітку ведуть зграйний спосіб життя, в спекотні дні тримаються густих заростей рослин біля поверхні. Живляться переважно зоопланктоном, також дрібними бентичними безхребетними, в рибних господарствах можуть споживати комбікорм. Росте швидко, високопродуктивний вид. В першу осінь молодь досягає довжини до 10 см, річні особини — до 18 см.

Від малоротого буфало відрізняється наявністю на кінцях коротких жаберних тичинок булавовидних розширень. Цікаво, що цей великоротий буфало веде одинарний спосіб життя.

Самці досягають статевої зрілості на 3 році життя при довжині 30-35 см, самиці на 4 – 5 році при довжині 40 – 45 см. Нерест з першої половини березня до кінця літа, при температурі води 14,4-16,7°С. Ікру відкладає на рослини. Є перспективним об’єктом для вирощування у ставках, завдяки швидкому росту та невибагливості до умов існування.

Буфало малоротий це вид риби риба родини чукучанових, що аборигенно населяють великі притоки та навколишні води річки Міссісіпі в Сполучених Штатах, а також деякі інші системи водойм, де їх було переселено. Це коренаста риба дуже подібна до своїх родичів, Великоротого й Чорного Буфало, лише рот у неї нижній і відкривається вперед трубкою (як у коропа чи ляща). Ще одна відмінність у цього виду - це великі очі.

Забарвлення коливається від відтінків сірого до коричневого (іноді аж мідно-зеленого) та від блідо-жовтого і до геть білого.Грудні плавники повернуті донизу, як і анальні плавці, хвостовий плавник має типову форуму як у всіх коропових риб. А от спинний плавник дуже високий в районі в основі і потім різко скорочується, розташований по решті довжини тіла аж до основи хвоста. Середні дорослі особини досягають довжини близько 40-60 см, при цьому деякі зразки досягають 90 см.

Цей вид штучно інтродукований до України. У нас дуже любить теплу воду і харчується лише з дна.

Буфало чорний риба родини чукучанових (Catostomidae). Ареал охоплює Північну Америку: нижні Великі озера і басейн річки Міссісіпі від Мічигану і Огайо до Південної Дакоти, на південь до Луїзіани; також у басейнах річок Бразос, Ріо-Гранде, озері Себін, води штатів Техас і Нью-Мексико, також у Мексиці.

Рекордна зареєстрована вага спійманого рибалкою Чорного Буфало в Сполучених Штатах становила 55.5 фунтів (25.2 кг), він був спійманий в Теннессі в 1984. Середня довжина становить 51–76 см, а максимальна 123 см. Середня вага 10–30 фунтів (4.5–13.6 кг). Особина спіймана в окрузі Шелбі (Shelby County, Tennessee) першого квітня 1980 заважив 80 фунтів (36 kg).

В СРСР завезений в 1971 році, спочатку у відомий на той час риборозплідник "Гарячий Ключ", потім в 1974 році в інші ставкові господарства європейської частини Росії та водойми Алтаю. Запускався в Куйбишівське і Саратівське водосховища. У Білорусі розведення почалося в 1976 році.

Віддає перевагу каламутні води з сильно замулених дном, дрібні замулені ставки і болота.

Тримається в придонних шарах, харчується лише там з дна і за характером поведінки нагадує коропа.

Особливості біології та наукове значення: це дуже теплолюбива риба, поширена у Північній Америці. За зовнішнім виглядом дуже схожі на коропів, з якими їх часто плутають. 

У водойми буфало України потрапив у семидесятих роках. Найчастіше зустрічається в ставках-охолоджувачах атомних та теплових станцій.

У себе на батьківщині населяє прісноводні річки, а також озера й водосховища. Харчується планктоном, дрібними ракоподібними і личинками довговусих комах. Тривалість життя може становити до 20 років(!). Буфало є об'єктом спортивного рибальства.

Статева зрілість наступає у віці 2-4 років. Нерест відбувається при температурі води не нижче + 20 ° С.

Загалом буфало відноситься до риб, що дуже швидко ростуть. І в сприятливих умовах ця риба досягає великої ваги за дуже короткий час.

На жаль в наших водоймах чомусь ця риба не розмножується, або розмножується вкрай погано.

Однією з причин, по якій не вдалося досягти промислових обсягів виробництва цієї риби є те, що вона має підвищену чутливість до захворювань, в тому числі, лернеозу.

Місця проживання: в нас потрібно шукати або розплідники, або ніколи не замерзаючі канали й ставки біля АЕС та ТЕЦ. 

Ця риба добре прижилась в ставках на півдні Росії, в районі Каспійського моря.

Спосіб життя та загальна інформація: полюбляє проточну але дуже теплу воду. Тримається лише дна. Харчується планктоном й ракоподібними.

Не варто шукати буфало на ділянках з кам'яним дном, на перекатах і в місцях з стрімкою течією – він скоріше буде попадатися там, де постійно мешкає карась. Непогано, якщо обрана ділянка з глибиною 2-5 метри є сусідньою з великим мілководдям, зарослим водною рослинністю. У багатьох замкнутих водоймах, де він успішно прижився, буфало абсолютно витіснив золотого карася.

Найкращий час для лову цієї риби - рано вранці і момент перед сутінками, але ловиться буфало і вночі (влітку). У тихі хмарні дні клювання з різною інтенсивністю його практично не припиняється весь світлий час доби.

Харчування: Ловиться буфало на ті ж снасті, що карась і сазан: донка, фідер, поплавчана вудка. При чому найчастіше буфало з'являється в прилові до карася. Бувають моменти і місця (особливо навесні, в травні), коли починає клювати лише він. Справа в тому, що це стайна риба і, потрапивши на добре підгодоване «під карася» місце, починає сідає на гачок буквально кожні 3-5 хвилин, створюючи відчуття, що рибалка перетворилася в монотонний промисел. Але це, звісно, стосується лише тих місць, де його розвелось дуже багато. Наприклад на Ахтубі, біля Каспійського моря.

Прикормка: для риболовлі на буфало застосовуються ті ж привади, що й для карася – суміші рослинного походження, з добавками мотиля, рублених хробаків або м'яса прісноводної черепашки - перлівниця (беззубки). 

Ароматизатори та атрактанти: TBD

Наживка: стосовно насадок, то ця північноамериканська риба більш схильна до тваринної їжі і попадеться на кукурудзу або манку тільки випадково. Кращими наживками для лову буфало в будь-який час року будуть черви, личинки комах, опариш або їх комбінації з розпареними злаками (бутерброд).

На теплому каналу Бурштину рідко клює на перловку чи мотиля. Коли цієї риби там було багато, то брала навіть на звичайний хліб.

Виважування та поведінка на гачку:  клювання, знову ж таки, подібне до карасевого - поплавок веде або злегка притоплюється без ривків. Не намагайтеся підсікти відразу ж при перших рухах, зачекайте кілька секунд, щоб риба заковтнула наживку. Підсічку робіть різко, але тільки рухом кисті. Губи у буффало м'ясисті і міцні, сходів буває мало, але брати рибу потрібно лише підсаком, інакше ризикуєте порвати снасть і втратити здобич.

Джерела в Інтернеті:
https://en.wikipedia.org/wiki/Ictiobus

http://www.fishbase.org/identification/SpeciesList.php?genus=Ictiobus

Невірна розкладка: ,eafkj ,eaafkj