«Кляті суші!» Або відкриття риболовного сезону 2021 на озері Плітниця.

Міжсезоння – чи не найнудніший проміжок часу для кожного риболова, мисливця, грибника. Проте це хороший період, щоб максимально приділити час сім’ї, зробити аналіз над помилками, які були допущені в минулому сезоні, модернізуватися потрібними чи «захламитися» не дуже потрібними речами. Період побудови планів на наступний рік. Так само і в нашій команді, все як в нормальних людей. Але цього року зима і морози не сильно хочуть «відступати», відповідно лід на водоймах та холодна температура води не давала можливості відкрити риболовний сезон раніше, як то було в попередні роки, тому доводилося чекати потепління. Коли відкривати сезон? Де відкривати сезон? Ми так і не вирішили, попри те, що решта виїздів майже до глибокої осені вже були розплановані, та домовлені. Я запропонував своїм напарникам водойму, яку, на мою думку, ми так до кінця і не зрозуміли, і не розкусили, водойму з якою в мене не «завершені рахунки».  Хоч і Ваня сказав, що ми там перший і останній раз, мені вдалося вмовити його відкрити сезон на озері Плітниця, що в Житомирській області, Овруцький район. Олега – нашого третього напарника, відомого своїми кулінарними задатками, вмовляти довго теж не потрібно було, він погоджується на будь-який командний «двіж». А ще в нього тижнем раніше, був - День Народження! Тому вирішили відкриття нашого сезону і День Народження об’єднати в один виїзд.

Чому Плітниця? Ще з минулого разу, залишилося багато питань і до кінця нам не вдалося зрозуміти дану водойму і розібратися в секторі в якому ми рибалили. Попри те, що водойма невелика, там дуже складна і водночас цікава рибалка. Знайти перспективне місце, отримати клювання – це половина справи, а результативно вивести та дістати рибу - ще половина. Також, зіграв ще той фактор, що рибалимо в завоз з човна ми досить рідко (дуже мало водойм де є риба, де дозволяють користуватися лодкою), хочеться якогось різноманіття, а рибалка в завоз – це щось зовсім інше, ніж «класика».

 Домовився та забронював сектор я ще в лютому місяці, коли на вулиці лежав сніг. Дякую Сергію (власнику водойми), який без проблем зарезервував за нами сектор №1.

Отже, сектор заброньовано, відомі точні дати виїзду, лишилося чекати тепла та готуватися до рибалки. Одним з основних нюансів, який мене турбував перед початком сезону, було відсутність основного намету, котрий ми продали в міжсезоння на користь покупки нового шатра NASH GAZEBO. Але моделі, на якій ми зупинилися, все не було в Україні, і невідомо коли вона мала б з’явитися через ту пандемію і Брекзит в Англів.

В даному шатрі ми планували зробити кухню (їдальню) та «мозковий блок», і до шатра стикувати по боках два менших CARP PRO шатра, як спальні або спальню і лабораторію. Але ближче до поїздки заїхало декілька шатрів, хоча трохи не та модель «газебо», яку ми хотіли, проте вирішили взяти й закрити питання по житлу. В результаті, вже розмістивши все на березі, вийшло класно логістично і компактно.

День виїзду. Перший день – «American day»

Наближався день виїзду, погода не вселяла оптимізму, холодні ночі й періодичні дощі не дуже подавали надію на те, щоб спіймати першого в цьому сезоні коропа. Але вже налаштовані та не звиклі давати «задню» вирішуємо їхати все одно. Головне на даному виїзді День Народження Олега, та просто побути біля води, перебрати крам і відпочити, риба стояла на другому місці.

Завантаживши всі речі у два автомобілі ще ввечері, домовилися виїжджати орієнтовно в 04.30. Цього разу вирішили їхати по трасі в сторону Новоград-Волинська, далі на Коростень (звернувши біля заводу «Cersanit») і, перетнувши "Варшавку" на перехресті біля поста поліції, далі на північ в сторону Овруча, не доїжджаючи до якого потрібно було звернути ліворуч на Нові Велідники та далі озеро Плітниця (або забити в гугл карті с.Кошечки). Даний маршрут ми забивали з такими проміжними точками, оскільки «гугл мепс» будує маршрут якимись хащами й лісами, якими ми їхали минулого разу, в результаті доводилося розвертатися і їхати іншою дорогою. В цілому доїзд до озера нормальний, але є звісно відрізки дороги, де не розженешся і де є трохи ям, без яких звісно що неможливо :) .

Чотири години в дорозі й ми на водоймі Плітниця, де, вийшовши з авто, відразу відчуваєш себе в рідній стихії, на своєму місці. Відразу прямуємо до будиночка адміністрації і бачимо, що на зустріч йде охоронець, який відразу в «лоб» згадав нам ті шашлики, якими ми його не пригостили минулого разу. І що цікаво, що якраз під'їжджаючи до озера ми обговорювали цю тему і згадували ті шашлики та сторожа, і Ваня сказав, що ніхто нас там особо не читає і не пам’ятає, а тут неочікувано в «лоб» нам згадують ті шашлики й що ми за них написали, попри те що протягом року на дане озеро приїжджає порибалити купа інших рибалок, які б могли більш запам'ятатися. Посміявшись разом, з однієї сторони приємно що пам'ятають, з іншої, якось не зручно стало, але то таке. Я думаю той пан сторож не образився, ми з ним ще трошки побалакали, він сказав що в курсі що ми мали приїхати, розказав про загальну картину по кльову, трохи розповів що змінилося з часу нашого останнього візиту (добавилися нові два сектори, з'явилися нові смітники дерев'яні великі в кожному секторі, ще по фото в ФБ було видно що виготовили купу шпаківень, які вже змонтували на деревах по периметру всього озера – виглядає прикольно, під'їзд до першого сектора підсипали щебенем). Видно що пророблено багато роботи, видно що за озером доглядають, вкладають душу, свій час, фінанси. Постійно зариблюють, нехай не тонами, але збирають і викуповують по навколишнім водоймам аборигенну рибу, яку «місцеві жителі» могли б пустити на котлети чи тушонку. Відразу видно наскільки власники, охорона й адміністрація піклується про озеро Плітниця, старається, щоб кожний рибак, який приїжджає до них як гість, почував себе комфортно і був задоволений.

Отже, після будинку адміністрації ми вирушили у свій сектор №1, який забронювали, і почали неспішно займатися облаштуванням табору. Тим часом охоронець привіз нам човен, який можна там взяти в оренду, і трохи згодом - купу дров для вогнища та мангала. На годиннику вже була майже обідня пора, а ми особливо нічого не їли, тому після облаштування табору, першочергово ми вирішили перекусити й вже тоді займатися рибалкою. Повторюсь – рибалка на даному виїзді була другорядною. Оскільки Олег мав проставлятися на даному виїзді, він вирішив замовити ввечері перед виїздом суші, щоб по приїзду не заморочуватися готуванням, а швидко перекусити й займатися снастями, кормами та т.д. Спочатку мені ідея з сушами видалася якась «брєдова», але Олег проставляється – я не став йому щось говорити та нав’язувати, далі Ваня мені подзвонив і сказав, що будуть суші – це якась херня, і то все зам’ялося. Хоче людина на свій Д.Н. – суші, нехай будуть суші. Табір ми розставили, Олег накрив поляну, настав час його вітати, попередньо ми купити торт і замовили їстівне фото на якому вся наша команда з Олегом і трофеєм в руках, і в додачу подарували йому риболовний подарунок, за який він сказав що знав (хоча ніхто йому цього не говорив), але торт був дійсно сюрпризом. Вітання, палки в руки та «погнали пакувати ті суші», яким ми спочатку не придали значення, адже суші зайшли на ура.

Далі настав час подумати про рибалку, поки Олег займався вудилищами ми встановили ехолот на човен, взяли декілька «Н» блоків попливли в пошуках перспективних точок ловлі. Декілька попередніх точок, які ми знайшли ще минулого разу я не відкидав, проте вирішили їх перепровірити і в результаті на них також зупинилися.

Вибір точок ловлі.

Перша точка ліворуч від помосту – піщана коса, глибина 1,4 м (проте з появою нового сектора ліворуч і при наявності там сусідів, її можете відкидати, адже вона знаходиться в їхньому секторі). Але точка дуже перспективна, як я кажу – «залізобетонна». Друга точка в нас була трохи правіше від першої - біля старого острова з камиша - (точка пакет) глибина 1-1,1 м., на дану точку нам вказав сторож, виходячи з того що перед нами рибалки ловили з тієї точки, ми вирішили її не відкидати. Проте дана точка теж знаходиться вроді як у свімі лівого сусідського секору. Але ми перед тим, як там розставляти свої артропи, поцікавилися в сторожа чи нікого не буде на даному секторі, щоб потім по приїзду сусідів нам не довелося виймати ті маркери.

Третя точка, ще правіше - глибина 1,4 м (знайшли досить широкий п’ятак з твердою ділянкою дна)

Четверта точка – мілководна заводь, глибина 1-0,8 м (з твердим участком дна, дана точка в нас була і минулого разу і з неї ми мали клювання)

П’ята точка навпроти затопленого щита - глибина 1,4 м - 1,6 м  (неподалік правої межі сектора (кілочка) з твердою ділянкою дна) можна ловити як перед щитом, так і 10-12 метрів від щита, також цікавий твердий участок дна.

Шоста точка – ближня бровка (вихід з русла) 1,8-1,9 м; прямо по сектору на відстані 36-38 м від берега (твердий участок дна, хоча минулого разу ми нічого там не знайшли, можливо не приділили достатньо уваги пошуку ближніх точок).

Отже, спочатку ми дослідили сектор і знайшли шість перспективних точок. Завжди стараємося відразу приділити максимально часу для пошуку точок, щоб потім посеред рибалки не плавати й не «бовтати воду у свімі» та загаджувати сектор новими точками. Завжди маємо запасні точки (цього разу в нас було шість точок, хоча ловили ми на чотири вудилища), щоб можна було маніпулювати, та швидко при потребі перестроюватися, а не посеред рибалки витрачати на це час.

Для пошуку точок ловлі ми використовуємо щуп – наборну по довжині жердину, якою простукуємо дно, і також ехолот. Кожну точку помічаємо «Н» блоком, і після того, як вже визначилися з точками, збираємо стаціонарні маркери – артропи на яких змонтовані вершинки які світяться вночі, і тоді додатково оглядаємо обрані точки та встановлюємо дані артропи (зазвичай таким чином, щоб кормове пятно розміщувалося перед артропою 1,5-3 метри). Радимо мати в арсеналі 5-6 «Н» блоків, щоб під час пошуку один раз випливти розкидати їх на перспективних для вас точках, а потім за наступним разом вже розміщувати стаціонарні маркери, яких потрібно мати теж з запасом. Лишати «Н» блок в якості стаціонарного маркера не вихід, риба може завести за шнур і пересунути ваш «аш блок» і ви вже будете ловити далі не там де планували, або доведеться знову шукати дану точку. А при використанні артропи вона завжди залишиться в обраному вами місці, оскільки коли риба завела ліску за неї, артропа нахиляється і скидає утворену петлю таким чином звільняючи себе від даної ліски та при цьому залишаючись на встановленому від початку місті.

Точки обрані, настав час оснасток. Врахувавши торішні помилки й наявність великої кількості коряг на дні, які не давали можливості нормально вимотати оснастку для перезавозу, не обірвавши її. В мене ще вдома з’явилася ідея використовувати грузила, які не шкода буде топити після кожного клювання чи перезавоза, чи вимотування. Я пішов в магазинчик по ландшафтному благоустрою і купив там 8 кілограмів каміння кругляка, розміром трішки менше кулака. Але камінь не річковий, бо він має меншу вагу і камінець вагою 100-150 грамів був дуже великим в об’ємі, а ці що брав, мали невеликий об’єм і потрібну мені вагу. За ті 8 кг каміння я заплатив – 50 грн. Далі в будівельному магазині придбав пачку пластмасових затяжок (хомутів) – теж 50 грн; (потрібно брати не дуже широкі, але досить довгі), і мав у своїй коробці купу різноманітних вертлюгів компанії Techno Carp. За допомогою каменя і хомута, на який я надівав вертлюг з великим кілечком і далі зтягував той камінь, в результаті я отримував чудове хендмейд грузило, яке вдівали на монтаж Techno Carp (безпечна кліпса), верхню резинку не сильно натягували на кліпсу, щоб вона завжди злітала.

Таке грузило мені було зовсім не шкода лишати на дні, замість заводського груза і ще цілого монтажа з поводком і шок лідером, яких там і так вже не мало затоплено рештою рибалок. Наш монтаж давав нам змогу як після вимотування, так і після клювання, скинути грузило і підняти оснастку з поводком на поверхню, тим самим комфортно виважувати рибу і спокійно перезавозити не обриваючи нічого.

Кормова програма. На даний виїзд ми обрали два мікса різних виробників та смаків.

Перший мікс (смак тигровий горіх) в який входили: Пелет Crazy Carp All Season Pellets - 4,5 мм; Crazy Carp Krill Pellets (КРІЛЬ) – 2 мм; поломані пилящі бойли Crazy Carp The Nutz, крушена конопля TM Robin і даний мікс ми заливали трошки The Nutz: BIO-ACTIVE BOOSTER. В якості насадок використовували The Nutz: POP-UPS та The Nutz & COCONUT HYBRID WAFTERS, також кожну насадку ми завозили зі стіком на основі The Nutz: ACTIVE STICK MIX.

Інша кормова програма була (ананас): Пелет Crazy Carp All Season Pellets - 4,5 мм; ломані на четвертинки пилящі бойли Techno Carp "Pineapple" d.20 1 кг (зроблені на основі меленого пташиного корму, кукурудзяної муки, кондитерських продуктів, патоки, води, сіль, ароматизатор «Pineapple» (Ананас).), Techno Carp Flavored Carp Pellets "Pineapple" 3,6,10mm. І також для скріплення додавали Techno Carp Method & PVA Micropellets Corn & Scopex Mix 700g;

Таким чином ми мали дві кормові програми, які возили на різні точки двічі на добу (вранці 8-10.00 та ввечері 18-19.00). Сипали не багато, акцентовано, буквально по два черпачка на точку, після кожного клювання планували підсипати по черпачку чи два.

Перші оснастки з насадками ми завезли близько 16-17.00; Починало потроху сідати сонце за горизонт, і з кожною годиною починала падати температура повітря. Ми ж почали займатися вечерею, по меню – шашлик, з лавашем та овочевим салатом і Американським віскі.  Смачна вечеря біля мангала, пізніше торт з кавою. Десь близько 21.00 ми почули перший пік (третя точка - глибина 1,4 м (досить широкий п’ятак з твердим участком дна)). Але на цьому все. Близько першої ночі ми вже всі спали, хто у своїх теплих спальниках, а кому було жарко, то біля мангала. Під ранок трохи накрапав дощ.

День другий. «Irish day»

Повставали ми близько 6.00. Заварили кави під тортик, і всілися аналізувати чому не клює, і що для цього потрібно робити. Прийняли рішення нічого поки не міняти та для початку перезавезти оснастки з насадками та трошки освіжити точки кормом (склад корму незмінний).

Цього дня погода особливо не змінилася, невеликі прояснення, але тепла вони не давали, відчувалося що для активності риби ще зарано. Щось попікувало лише біля дамби, але це очевидно, адже там риба зимує, а в нашу частину вона виходить в теплу пору і в період своєї активності.

Але ми особливо не переймалися відсутністю кльову (звісно що не сиділи склавши руки, щось робили, щоб почути справжній паровоз і спіймати рибу), відпочивали, палили мангал.

По обіді Олег взявся за приготування грибного крем-супу, а в якості гарніру планувалися ковбаски гриль. На обід Ваня пішов запросити в гості сусідів - молоду команду «Million Carp», які приїхали теж рибалити, попередньо зписавшись зі мною і дізнавшись, що ми їдемо на Плітніцу (хотіли з нами познайомитися, зняти якийсь спільний контент). В ході переписування, в силу своєї зайнятості, на питання чи ми не проти, що вони приїдуть і будуть рибалити поряд з нами, я не відповів. Хлопці подумали напевно, що я поморозився, насправді ні. Тому вирішили їх запросити на обід, і вже познайомитися, адже восьми літровий казан грибного супу за один підхід нам не по силах. Хлопці погодилися, і обід поступово перейшов у вечерю, на яку Олег приготував вже реберця й інші ковбаски гриль. В активному спілкуванні час пролетів дуже швидко і настала ніч. Хлопці завалювали питаннями на різну тему, на більшість яких отримали чесну відповідь, якщо були не коректні питання чи на які ми не хотіли відповідати, то так і казав - «Не скажу!» (замість того, щоб навішувати лапшу). Надіюсь їм було цікаво провести з нами час. В мене трохи розболілася голова, я пішов спати, а хлопці сиділи ще. Так пройшов наш другий день.

День третій. «Scottish day»

Ранок третього дня. Попередня ніч була ще холоднішою і посеред ночі накрапав дощ. Протягом всієї ночі тиша, риба ніяк себе не проявляла, навіть по при постійні спостереження жодного виходу на воді. Проте день видався найбільш теплішим та сонячним в порівнянні з попередніми.

Станом на початок третьої доби в нас «0» клювань і жодної риби на маті. Сьогодні наші сусіди вже помалу збиралися і мали їхати до дому, а в нас в запасі ще одна доба для того, щоб все ж таки спіймати рибу.

Цього дня вирішуємо трохи змінити місце лову, і перемістити дві оснаски на запасні наші точки: Четверта точка – мілководна заводь, глибина 1-0,8 м та шоста точка – ближня бровка (вихід з русла) 1,8-1,9 м; прямо по сектору на відстані 36-38 м. від берега. Кормова програма без змін. Ще на початку риболовної сесії біля берега ми кинули по жмені даного міксу яким користувалися, щоб побачити як і за скільки часу він розчиняється (в результаті мікс не лежав мертвим грузом і з врахуванням нашого підгодовування малою кількістю корму двічі на добу, його практично не лишалося до наступного догодовування - він розчинявся). Тому ми не переживали, що тією кількістю корму, яку ми давали на точку кожні 12 годин ми перекормимо чи засиплемо точку.

Перезавезли всі вудилища і в очікуванні клювань. Тим часом вирішили відзняти рубрику «Кладєц від команди «Рівняни»» і заховати надійніше клад. Приємно те, що цього року до нашої рубрики долучилася компанія LaFishing Baits, команда й одночасно виробник коропового харчування, яка надала свою продукцію у вигляді кормових та насадочних бойлів, за що їм Спасибі.

В повній тиші пройшов і цей день. На вечір – плов. Я вже почав потроху переживати, що ще декілька таких виїздів перед запланованими  змаганнями і я не влізу точно у свої фартові шорти та футболку, в яких я витягую сектор на жеребкуванні, тому вирішив збавити обороти біля тих казанків з кулінарними шедеврами Олега, тому частина плову, а саме пів казана поїхало на Рівне в наші сім'ї.

Настав вечір, а ми все ще чекаємо на перші клювання, перезавезли в останнє всі вудилища, трошки підкормили  та повсідалися біля мангала, який практично не загасав протягом всіх троьох діб перебування на озері Плітніца, ми все ще палили дрова, які нам привіз сторож, і за які заплатили всього 100 грн. Десь читав у відгуках, що це дорого, але в котре переконався, що дров реально багато і 100 грн. - то не гроші для такої кількості дров.

З заходом сонця за горизонт температура повітря почала стрімко опускатися теж, і допивши Шотландське віскі ми повлягалися спати. Як і попередні дві ночі, нас ніхто і ніщо не турбувало, жодного піка. Ця ніч була найхолоднішою в порівнянні з попередніми. Ваня встав десь о 6.00 і почав мене будити: «Вставай, туман на озері, йди фотографуй. Я вже зробив каву». Хотілося зробити фото озера в тумані, але в попередні ранки туману не було. Вийшовши з палатки я відчув на собі на скільки було холодно вночі та вранці, підсаки позамерзали, на сигналізаторах теж замерзла вода. Розбудили Олега і помалу почали збиратися, адже планували виїхати о 9.00.

В результаті за три доби ми отримали один пік, жодного клювання і ні одної риби на маті. Таких, без риби, виїздів в нас ще не було. Порівнюючи інші наші рибалки, де риба клювала не активно, але клювала, а ми крутили носами та хотіли більшого, на даній рибалці якось було все одно. Не було того відчуття розчарування, що нічого не спіймали. Ми відпочили, відсвяткували Олега День Народження біля води, класно провели час і залишилися задоволені, весь сезон попереду і наші клювання, паровози, трофеї ще чекають на нас, але вже на наступних наших виїздах.

Одноосібно зупинилися на тому, що на результат кльову вплинули - «Кляті суші!», і більше в нашому секторі рибою у вигляді їжі не буде ні пахнути, ні смердіти.

Робити якісь висновки, що не ті насадки, не той корм, не правильно обрані точки – я не буду, оскільки не клювало у всіх. Вода холодна, ночі холодні та риба ще взагалі не активна, а ті одинокі клювання на дамбі (з розряду кинути під ніс і сподіватися на дурну покльовку). Тому задоволені й відпочивші ми в 8.30; вже вирушили додому, сподіваючись ще повернутися. Озеро все ж таки нас не відпускає і заставляє вернутися сюди ще. Когось манять вернутися водойми своїми трофеями, класними рибними уловами, а нас навпаки, заставляють повернутися, щоб розгадати його і зрозуміти, як успішно ловити на озері Плітніца.

На завершення слова подяки компаніям які нас підтримують: СС Baits; Crazy Carp; Techno Carp; LaFishing Baits, а також слова подяки адміністрації водойми Плітніца, зокрема Сергію, за водойму і атмосферу, яка панує там, через що хочеться приїхати сюди ще не раз. Всім Дякую)

P/S Команда: Сarpfishing Team «Рівняни»