Чемпіонат світу з ловлі коропа в ПАР

Випала мені нагода в житті допомогти збірній команді України на чемпіонаті світу з спортивної ловлі коропа. Я працювавав у відділі логістики та розвідки. Відбулись ці змагання в Південно-Африканській республіці з 09 по 13 лютого.

Напишу тут кілька слів про свою участь і загальні враження від ЧС.

Підготовка

Хлопці прилетіли сюди окремо на тренування ще за кілька тижнів до початку змагань, щоб розвідати на місці водойму і протестувати принади для риби, детально про рекомендую почитати в звіті від капітана збірної Романа Івасишина: https://krychevychi.com.ua/yak-my-prog-s-raly-chs-2019-v-afrytsi/

Дорога тяжка й довга, цілу ніч добиратись в Київ, з нього в Бориспіль, перший переліт в Лондон чотири години і потім вже в Йоханессбург ще дванадцять годин. Беремо на прокат авто і п'ять годин їдемо до водосховища в містечко Bloemhof. По дорозі заїжджаємо до одного місцевого жителя, який згодився нам допомогти і беремо в нього заздалегідь підготовлені: причеп для авто, газові балони, поверхні для приготування, принади й прикормки, місцеві сімкартки з інтернетом і ще десятки інших речей. Після виснаджуючої дороги нарешті заселяємось в садибу на березі річки Вааль і починаємо власне підготовку.

Півдня по приїзді зайняло розвантаження та сортування речей. Після цього основний склад почав перемотувати свіженьки оснастки, а всі інші готували принади для риби. В основному наша робота полягала в різанні бойлів. На пальцях мозолі, в очах рябить, канцелярські й будівельні ножі постійно тупляться й леза оновлюються. Спати ми лягли десь о другій ночі.

Другий день підготовки для мене теж полягав в нарізанні бойлів. Хлопці в'язали оснастки і робили ще всякі секретні штуки, про які писати не можна. Був цікавий момент, щоб відчути місцеву рибу гравці запасу поставили род-под прямо на березі річки де ми жили і закинули вудки на ту ж наживку, якою мали ловити на водосховищі. І той короп таки клюнув, точно такий самий як і на тренування, який пізніше був і чемпіонаті. Ввечері ми ліпили кулі. Піти до сну зміг вже раніше, десь за першу ночі. 

Відкриття змагань

Організатори придумали, що офіційне відкриття має бути не на місці проведення змагань, а в самому Йханесбурзі. То ж в суботу ми грузимось сім людей в наше прокатне авто Toyota Fortuner і п'ять годин їдемо туди, звідки приїхали.

На площі імені Нельсона Мандели зібрались рибальські команди з усього світу з різноманітних дисциплін. Там я вживу поговорив зі Стівом Рінгером, пофоткався з різними командами і взагалі хоч побачим трохи це величезне місто. Ми пройшлись в національних формах парадною ходою по вулицях до великого актового залу де нам показали концерт. На жаль на святковий обід ми не залишились, бо треба було різати бойли купити дещо в місцевому рибальському магазі. У нас було дві адреси, до першої 23 кілометри (так це місце трохи велике), а другий день аж за 60 кілометрів. Добре, що ми поїхали лише до першого і дізнались, що тут або нічого в суботу вже не робить, або закривається до третьої дня.

Трохи замучені дорогою, голодні й сповнені вражень ми повернулись на базу ввечері і почали продовжувати улюблене заняття. Р****и б***и.

Власне чемпіонат світу

Кожного дня ми прокидались дуже рано, снідали о шостій і відразу їхали на водойму годувати наших хлопців. До речі, від готелю їхати потрібно було годину часу! А я наївний ще думав перед поїздкою чи не дуже далеко буде наше місце проживання, щоб не напекти собі голову при прогулянці назад з водосховища, ха-ха) Насправді щоб добратись лише з одніє зони лову А в зону С потрібно сорок хвилин їхати на автівці.

Результати жеребкування були такими:
Зона A - сусіди Болгарія та Італія
Зона B - сусіди ПАР і Боснія
Зона C - сусіди Росія та Австралія

Дуже важко було в тій другій зоні поряд з господарями чемпіонату, які з самого початку захопили ініціативу і взагалі її не відпускали до фінального сигналу. Станом на другий день у них тут було 60, а в нашої пари 0.
В зоні С розгорнулась запекла боротьба між двома здорованями: українцем Василем Безносько та росіянином Олександром Громом, яку виграм по всім параметрам наш козак 413 кг (148 риб) проти 266 кг (98 риб).
Хотілось би окремо відзначити хлопців в тій першій зоні А. Вони теж почали слабо, але змогли перебудуватися і підлаштуватись під умови під вечір другого дня вийшли на гарний темп ловлі риби. Але раптова гроза спутала тут всі плани, за правилами змагань всі спортсмени мусили вийти зі своїх секторів і перечекати негоду в автомобілях. Турнірна таблиця постійно змінювалась, але станом саме на ранок після бурі наша збірна була на другому місті, після ПАР.

Я не буду тут розписувати як саме ловила наша команда: дистанції, насадки, підхід в годуванні і так далі й тому подібне. Нехай краще це роблять фахівці. Не хочу також коментувати те, чому першу рибу наша збірна спіймала аж о десятій вечора і як саме нам вдалось перебудуватись під нові умови, які докорінно відрізнялись від того, що було на тренуванні. Я хочу лише поділитись своїми враженнями.

На березі я спостерігав за іншими командами і робив нотатки про те як саме вони ловлять та годують, потім передав ці дані в наш штаб де робились відповідні висновки і вносились (або ні) корективи в нашу тактику ловлі. Зокрема я найбільше дивився за збірною ПАР в зоні А. Вони ловили найбільше риб зі всіх команд, дуплети і навіть триплети клювань з заліковою рибою також були присутні.
Але як вони це робили... Вальяжно, нікуди не поспішаючи. До запасних пачок взагалі ще не торкались. Дуже помалу переоснащували ту палку, яку дістали з води. До клювання йшли через півхвилини. Був момент, коли не реагували на клювання через телефонну розмову і аж по її закінченні виважували рибу. Повна переконаність в своїй беззаперечній перевазі.

Токож крім власне розвідки я з такими ж самими добровольцями, що поїхали на край землі підтримати нашу збірну, займались тим, що постачали воду, харчі та інші ніштяки команді основи під час чемпіонату. Щоденно їздили кілька разів з того містечка Bloemhof на водойму. Звісно, що всі дуже переживали і намагались максимального допомогти нашим спортсменами у всьому. Вільного часу у мене майже не було, хіба пару хвилин перед виїздом з водойми. В той час я трохи оглядав навколишню природу цієї частини Південно-Африканської республіки, можу написати кілька свої спостережень:
Гір ніяких геть немає ніде, накатали тут тисячі км і всюди лише луга.
Може в інших частинах країни якось по-іншому, а центральна ПАР ось така рівнинна з кущами й поодинокими деревами. Пальм немає, якісь кипариси лише.
Диких тварин повно, але відразу тікають як пробуєш сфотографувати.
Загалом природа дуже-дуже схожа на українську і відрізняється тваринами з комахами :)
Ще цікавий факт, що вода після дощів не йде в землю, а стікає кудись. Лежить потім величезними калюжами, всі дороги не магістральні перетворюються на такі річки як в нас в Карпатах.

Загалом чемпіонат був тяжким, все пішло не по плану і довелось дуже підлаштовуватись під нові умови. І тому фінальне шосте місце особисто я вважаю чудовим результом. Особливо враховуючи провальний початок.

Пригоди після фінального сигналу

Я вже не згадаю хто, але хтось дуже уважний й спостережливий з наших хлопців зазначив, що існує невідповідність між його підрахунками та цифрами риби в офіційних протоколах. Мало того, ми знайшли відзняту на відео помилку в протоколах зважуванні риби: дві рибини ненавмисно записали не нам, а збірній Болгарії. Наш керівник делегації разом з капітанами подалили офіційний протест і доказали помилку в діях суддів. Через це ми піднялись з сьомого місця на шосте, посунувши звідти російську збірну.
Тому святкування на урочистому бенкеті з нагоди закінчення ЧС для нас було особливо приємним, не зважаючи на ціну входу в 50 євро за кожного гостя)

Останній день в Африці видався особливим. Ми дуже довго тягнули з пакуванням всього інвентаря і власне виїздом в аеопорт, який нагадаю знаходиться в 320 кілометрах. Їхали ми по часу вже геть в притик. На півшляху в причепі нашої машини лопає колесо і виявляється, що запаска залишилась в готелі. Довелось перепаковувати поспіхом все по машинах, сідати один одному на руки і їхати далі як вже є. А причеп ми просто відтягнули під дерево на узбіччі.

Коли один з наших водіїв ставив авто на парковці, то трохи нормально так задів фаркопом якесь інше авто.
Ми довго не могли дорахуватись всього багажу, а потім нам його не хотіли пропускати в літак через якусь негабаритність, хоча сюди все чудово проїхало.
В тому ж аеропорті при перевірці безпеки дотошно перевіряли наші ручні поклажі і вимагали пояснень щодо снастей, девайсів і навіть тих нещасних пари пакетів бойлів які ми везли назад.
Всі ці розборки за негабаритну ручну поклажу, негабаритних основний вантаж та перевірки добряче поїли всім нерви і як вінець всіх пригод двоє людей взагалі не встигли сісти в літак і залишились в аеропорту Йоханесбурга O. R. Tambo ще на одну добу.

Висновки

Мені все сподобалось, залюбки поїхав би ще на таку пригоду.

Ось загальна статистика змагань про виловлену рибу:

P.S. Всі фотографії та відео завантажив окремо в альбом: https://photos.app.goo.gl/zYyaC9sWQLTAiJ2NA