"ОСІННІЙ ФІДЕР-2014"

фестивалі та різного роду тусовки
Аватар користувача
zerik75
Боєць
Повідомлень: 203
З нами з: 29 листопада 2013, 18:09
Контактна інформація:

Re: "ОСІННІЙ ФІДЕР-2014"

Непрочитане повідомлення zerik75 »

Шановні рибалки- учасники змагань! Організатори фестивалю і особисто я (бо я цим займався) просим вибачення за помилку, яку ми допустили(хоча я і деякі рибалки і спонсори вважають її несуттєвою, але можливо хтось думає інакше). Справа в тому, що при пошуку бійців БТО "Горинь" у Рівненському госпіталі нас направили в палату де точно лежить майор з "Горині" там я і познайомився з Васильом Михайловичем і запропонував йому нашу допомогу та запросив його з бійцями на фестиваль. І тільки коли вони приїхали виявилося, що це 5 б-н "Прикарпаття", який знаходиться у нас на переформуванні (після втрат під Іловайськом- із 400 бійців неушкодженими залишилось 150). Самі розумієте, що ми не могли відмовити їм у допомозі. Якщо хтось думає інакше пишіть в ПП я поверну вступний внесок- конфідеційність гарантую. Але від себе особисто хочу сказати- для мене не має "ваших і наших", для мене всі хто "ТАМ" є, був, буде "НАШІ"!!! Я буду продовжувати збір коштів, як це буде виглядати вирішу за декілька днів і виставлю в окремій темі. Ви самі бачили у що одягнені наші бійці- хочеться не те що плюнути в морду тим пі----м-тиловикам, які кричать, що вони забезпечують армію,а просто розстріляти їх всіх.
P.S. Хочу щоб всі дуже уважно прочитали лист-роздум бійця АТО і зробили правильні висновки- все, що тепер твориться залишиться з нами назавжди і після нашої ПЕРЕМОГИ щоб нам було не соромно дивитися в очі тим хто повернувся з війни.


"НА ФРОНТЕ КАЖЕТСЯ, ЧТО ВМЕСТЕ С НАМИ ВСЯ СТРАНА ВОЮЕТ РЯДОМ. ВЕРНУВШИСЬ ДОМОЙ, ПОНИМАЕШЬ: НИ ХРЕНА"
Ты приезжаешь в родной город с фронта на пару дней. Получив в пятницу утром приказ на отъезд и полчаса на сборы, ты торопливо моешься парой бутылок газированной воды, с хрустом соскребаешь трехдневную щетину. Натянув "выходную" форму, хватаешь вещмешок и бежишь к машине. Пистолет - за пояс, запасную обойму и пачку патронов - в карманы. Хоть и в тыл едешь, но всё бывает, а плен - не для нас.

"И вот ты уезжаешь все дальше и дальше от фронта. Буханье наших саушек и шелест градов сепарской "ответки" затихают вдали. Пацаны из группы сопровождения суют тебе деньги и карточки, заказывают гостинцы - кому нож, кому панаму, кому что-то для машины...

Ты киваешь, обещаешь все привезти, а в голове одна мысль: ты едешь домой, а они остаются. Ты будешь вечером пить коньяк, а они пойдут на боевой выход, без тебя. Ты будешь спать в мягкой постели с женщиной, а они не будут спать вообще, в лучшем случае - покемарят, расстелив каремат на сыром бетоне, прижавшись друг к другу спинами, для тепла. От всего этого на душе царапает.

Пацаны подбрасывают тебя до нацгвардейского блока на границе областей.

- Привет, военные! 93-я мехбригада, рота снайперов! Следую домой в краткосрочный отпуск.

"Нацики" и "беркуты", стоящие на блоке, расспрашивают тебя, как там на фронте. Ты показываешь в телефоне фотки взятых сепарских укреплений, битой техники, пленных сепаров. "Беркуты" быстро тормозят попутку.

- Куда направляемся? Довезешь фронтовика до Новомосковска.

И вот ты едешь по мирной земле. Здесь не стреляют из зеленки по нашим колоннам, а наши не простреливают каждую крупную посадку. Здесь смерть не прилетит к тебе из гущи листвы, но ты все равно машинально вглядываешься в густую зелень на обочине. Ты сам не раз лежал у дорог, укрывшись в высокой траве, и знаешь, что разглядеть засаду из машины практически невозможно. Но все равно смотришь. Иллюзия управления собственной судьбой.

На заправке WOG ты съедаешь огромный цивильный хотдог с пепси-колой. В ближайшие пару суток никакой тушенки, никаких галет и макарон.

Здоровенный кондиционированный автобус везет тебя из Новомосковска домой. Попутчики определяют в тебе "человека оттуда", видимо по форме (советская еще "березка"-разделка), здесь военные так не ходят. Они расспрашивают тебя о положении на фронтах, и ты говоришь, что все хорошо, что твоя мехбригада не отступает, а если где-то и плохо, то ты об этом не слыхал, а уж в 93-й гвардейской четырежды орденоносной бригаде - точно все "в ёлочку"! Зачем им знать, что в твоем взводе после двух месяцев войны осталось восемь человек...

Вот он, родной город. Нарядный, шумный, красивый - родной. Ты идешь по его улицам в мятой форме, с вещмешком за плечами, люди оборачиваются вслед. Строевой сорокалетний ефрейтор - диковина в городе - вотчине курсантов.

Глаза разбегаются от обилия красивых девушек - начался учебный год, приехали студенты. Но против воли также подмечаешь и парней призывного возраста - их полным-полно. Гуляют с девушками, потягивают пивко на верандах...

На фоне эйфории от встречи с домом шевелится первое раздражение - почему они не в армии?! Почему столько народу косит? Ведь война идет, тяжелая война! Враг пришел на нашу землю, влез сюда своей бронетехникой, артиллерией, мотопехотой. Мы убиваем, нас убивают, а они тут по клубам шляются и телок "режут".

И вот прорезается первая "синдромная" мысль - ну, твари, дайте срок: придем с войны - со всех вас спросим, что вы делали, пока мы Родину защищали, ни себя, ни кого вокруг не жалея, не щадя.

С каждого спросим. Право такое имеем.

И понимаешь, что отныне и до конца дней своих людей ты будешь делить на тех, кто воевал, и всех остальных.

По улицам ездят хорошие машины, ходят нарядно одетые люди.

От ненависти начинает сводить скулы.

Ты знал, что так будет, тебя предупреждали.

Пацаны, побывавшие в отпуску раньше тебя, рассказывали, что дома полно дорогих машин с номерами ВВ и АН (сепары, гниды, понаехали, типа беженцы, мля!). Что любимые девушки понаходили себе е##рей поудобнее, которые не черти-где в степях Донбасса, а тут, под боком. Поездки, бутики, рестораны, внимание. Мы не можем ничего этого дать - мы войну ломаем. Мы - не в трэнде. Вне поля выбора. Не мужчины, а нечто непонятное, про таких в глянце не пишут, отстой.

Все это так, пацаны.

Мы действительно - какие-то лишние тут. На фронте кажется, что вместе с нами вся страна воюет рядом. Вернувшись домой, понимаешь: ни хрена.

В основном все косят и морозятся. Мы, вернувшиеся на несколько дней из пиз#ореза домой, для них - непонятны и опасны. Мы были как они - менеджеры, юристы, бухгалтера, комерсы. Теперь мы пулеметчики, снайпера, мехводы, разведчики.

Метаморфоза, для большинства - непостижимая.

Для них солдаты - что-то вроде оборотней. Перекинувшиеся. Как общаться с оборотнем - непонятно. Повествования о Мальдивах и покупке нового порша солдатам неинтересны. Солдатские рассказы о пиз#орезах - неприятны и вызывают чувство нахождения не в своей тарелке.

И тебе кажется кощунством, оскорблением памяти павших разговор с сытым, благополучным мирняком о тех, кто не вернулся с боевых заданий, о погибших и пропавших без вести снайперах твоей роты.

И ты просто пьешь.

Молча.

Ирония судьбы: в роте сухой закон, и на фронте спокойно обходишься без спиртного, но в мирном городе детства невозможно.

Вот так и проходят твои отпускные два дня - в общении с семьей и - бутылкой.

...В воскресенье ты подсядешь в машину волонтеров, везущих помощь на фронт. Эти храбрые люди, которым в армии готовы при жизни ставить памятники, довезут тебя до нацгвардейского блока на границе областей. Здесь вас ждет ротная машина сопровождения. Очередной отпускник, садясь в попутку, весело кричит тебе:

- Санька, ну как погулял?

И ты складываешь пальцы в ОК и орешь в ответ:

- Отлично, братан!

Ребята привезли твой автомат и ты пересаживаешься к ним в машину.

Ты снова среди своих.

Среди людей, которым неважно твое общественное положение и количество денег, а важно, что ты не ссышь, и хорошо стреляешь.

Отпуск кончился.

Ты едешь, внимательно всматриваясь в зеленку.

Простреливаешь крупные посадки.

Там, дома, мирняки часто задавали тебе вопрос - зачем? Почему ты воюешь? Ведь не пацан уже. Больше всех надо? В ответ ты пытался объяснить что-то о присяге, о Родине, о том, что стыдно косить...

Все это так.

Но самое главное, о чем ты смолчал - это то, что на войне у тебя каждый день абсолютно чистая совесть.

Ты там, где надо.

Ты делаешь именно то, что надо.

Давным-давно забытое ощущение...

В детстве ты очень любил перечитывать книгу с называнием: "Люди с чистой совестью".

Теперь ты один из них
Александр Мамалуй Источник: http://censor.net.ua/r304633 Источник: http://censor.net.ua/r304633
Рівненський Рибальський Клуб
Аватар користувача
Webmak
Абориген
Повідомлень: 134
З нами з: 28 лютого 2012, 15:03
Контактна інформація:

Re: "ОСІННІЙ ФІДЕР-2014"

Непрочитане повідомлення Webmak »

Було як завжди цікаво, та пізнавально, як завжди весело.
По самим змаганням, за тиждень до змагань тренувався в районі 15-16 сектору, і за 4 години було зловлено близько 2 кг риби ( плотва,верховдка). У підсумку на змаганнях витягую 14 сектор, і розумію, що прийдеться сидіти на місці, де вже попереднь пробите дно, і приблизно зрозуміла тактика лову. Все рівно розкліпсувався, і вирішив перевірити повторно дно, нічого нового не знайшов, все ті ж самі аномалії що й на місці тренування. У підсумку за кілька хвилин до старту кліпсуюсь орієнтовно на дистанції на якій відловив на тренуванні, і очікую старту.
Старт. Розрахунок був на жадібну верховодку, і темпову ловлю з тоненьким повідком 1м 0,10мм та гачком №16 від Owner. 5-7 стартових закормів, та чіпляю повідка. Перших 20 хвилин не було абсолютно ніяких покльовок. Збільшив темп ловлі, і перезакидав на рахунок 40, приблизно ще через 20 хв., побачив перші клювання, плотва, за нею верховодка, і знову тишина. І ця тишина тривала, лише невеликі посіпування квівертипа, так я просидів в недорозумінні приблизно до 10:30, коли зрозумів, що потрібно щось міняти, і то кардинально. І я вирішив стати на ближню дистанцію лову 12-13 метрів. Знову зробив кілька закормів, і побачив впевнене клювання, верховодка! Потім ще одна, ще, ще, і пішла темпова рибалка, виявилось що вдалось зібрати верховодку на ближній дистанції. Було зловлено чимало "мойви" влітала і дрібна плотва, але дуже рідко. І тут сталось те, чого я боявся, відстріл, не зрозуміло чому, не зрозуміло навіщо :) Перероблюю оснастку, 5 хв згаяно, закидаю оснастку, і це пізд№", знову відстріл, ще 5 хв, перевірка кілець та нитки на наявність вузлів, нічого немає, закидаю, все норм, клювань немає, темп втрачено, хвилин 10 паузи, і знову ( не так впевнено ) починає покльовувати "мойва", так я і "дошкріб" до фінішу. Враховуючи що мойва була дуже активна при вийманні з води, втратив біля 5 штук, які падали практично з рук ( ну дуже повороткі ), у підсумку зважування, 1135 г. 2 місце в зоні, 4 загальне.
Отже, є над чим працювати, була допущенна маса помилок, але одне для себе визначив точно, і це вже не теорія, а практика, потрібно мінімум два вудилища на змаганнях для перестраховки, оскільки втрата темпу, і самого дорогого - часу.
Дякую організаторам за організацію цікавого фесту, участникам за участь. Чекаємо на Весняний фідер 2015?)
Аватар користувача
zerik75
Боєць
Повідомлень: 203
З нами з: 29 листопада 2013, 18:09
Контактна інформація:

Re: "ОСІННІЙ ФІДЕР-2014"

Непрочитане повідомлення zerik75 »

Доповідаю шановним рибалкам про використання зібраних на фестивалі "Осінній фідер 2014" та Чемпіонаті області коштів. Було закуплено 33 шт. теплих підштанників по 103грн. і 100грн. витрачено на заправку авто. Все закуплене передано БТрО "Прикарпаття"Зображення
Зображення
Зображення
Рівненський Рибальський Клуб
Аватар користувача
stal1n
Бро
Повідомлень: 2170
З нами з: 19 березня 2008, 01:00
Хто: Карасятник
Звідки: Йорк
Контактна інформація:

Re: "ОСІННІЙ ФІДЕР-2014"

Непрочитане повідомлення stal1n »

Мені здається, чи хтось видалив моє повідомлення в цій темі?
Рибу потрібно ловити там, де вона є.
Рибу потрібно ловити тоді, коли вона клює.
Рибу потрібно ловити на те, що вона зараз хоче їсти.
AndreyK
Модератор
Повідомлень: 849
З нами з: 13 вересня 2010, 23:20
Телефон: 0677966277
Звідки: Ровно
Контактна інформація:

Re: "ОСІННІЙ ФІДЕР-2014"

Непрочитане повідомлення AndreyK »

stal1n писав:Мені здається..?
Здається. :)
Відповісти

Повернутись до “ЗМАГАННЯ та ФЕСТИВАЛІ”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість