Окунь
Назва латиницею: Perca fluviatilis
Назва англ: Perch
Назва народна: Окунь річковий, костриш, острах, пеланя, страхан, ченгір, матрос
Хижак
Мешкає мабуть у всіх ставках, озерах, річках басейнів Балтійського, Чорного, Азовського, Каспійського, Аральського морів. А з кінця XIX століття штучно заселений в Австралію, Тасманію та Нову Зеландію.
Окунь зверху темно-зеленого кольору, боки зеленувато-жовті, черево жовтувате, впоперек тіла тягнуться 5-9 темних смуг, замість яких іноді бувають темні неправильні плями. Харчується малою рибкою, хробаками, личинками комах та іншою дрібною живністю. Довжина тіла рідко сягає пів-метра, а маса 1,5 кг.
У великих озерах та водосховищах окунь утворює дві екологічні форми, що притаманні різним частинам водойми: дрібний прибережний «трав'яний» та великий глибинний. Трав'яний окунь росте повільно у його харчуванні велике значення має зоопланктон, личинки комах та водні безхребетні. Глибинний окунь — хижак, росте швидко. Найбільші особини в дуже рідких випадках можуть сягаюти довжини 40 см та ваги більш ніж 2 кг (задокументовано вилов окуня довжиною 55 см та вагою 3 кг). Великі окуні виглядають горбатими, оскільки більше ростуть у висоту та товщину, аніж в довжину. Звідси й популярна назва для трофеїв: горбатий, горбач, та ін.
Нерест відбувається за температури води від 1 до 15°С. Ікру відкладають на тогорічну рослинність, корчі, корені, гілки верб, а подекуди навіть на ґрунт. Окунь здійснює невеликі міграції до місць нересту та відгодівлі. З великих озер та річок нерідко підіймається в притоки і при повені відкладає там ікру. Після нересту здійснює нагульні міграції в заплавні озера.
У водоймах, багатих на цінні промислові види риб (форель, лящ, короп, сиг, судак), окунь є сміттєвою рибою: харчується тим самим кормом, що і промислові риби, а також поїдає відкладену ними ікру. В таких водоймах звичайно посилюють вилов окуня та намагаються обмежити його розмноження: виставляють під час нересту окуня під воду штучні нерестилища (пучки ялинових гілок), котрі потім видаляють з відкладеною на них ікрою.
Широке розповсюдження та відносно велика чисельність зробили окуня доступною здобиччю для багатьох хижих видів риб (сом, щука, судак, минь), а також навколоводних птахів (чайок та крачок). В значній кількості окунь виловлюється риболовами-аматорами, подекуди складаючи до половини загального вилову. Для аматорського лову окунь доступний протягом всього року та з використанням практично будь-яких снастей.
